Група соціально-небезпечних хвороб

Одним з індикаторів соціального неблагополуччя будь-якого регіону є рівень захворюваності населення на соціально-небезпечні хвороби. До цієї групи хвороб найчастіше відносять туберкульоз, ВІЛ-інфекцію, СНІД, венеричні хвороби, алкоголізм, наркоманію, токсикоманію тощо. Рівень захворюваності населення на ці хвороби в будь-якій країні залежить від рівня соціально-економічного розвитку, рівня добробуту та санітарної культури населення. В Україні підвищення рівнів захворюваності населення на соціально-небезпечні хвороби відбулося з початку 1990-х рр., коли соціально-економічна криза, погіршення добробуту, стреси, незбалансоване харчування, забруднення повітря, води і продуктів харчування погіршили імунітет багатьох людей. І нині, на відміну від високорозвинених країн світу, де рівень забезпеченості елементарних базових потреб дуже високий і у населення виникають потреби, породжені розвитком цивілізації (духовні потреби, потреби в оздоровленні, забезпеченні інформацією, відпочинку тощо), в Україні низький рівень добробуту більшості населення дозволяє задовольняти лише базові потреби. Неможливість реалізувати духовні потреби, потреби у самореалізації, у оздоровленні та відпочинку призводять до наростання незадоволення власним життям, наслідком чого є поширення соціально-негативних явищ (алкоголізм, наркоманія, злочинність, аморальний спосіб життя тощо), які часто призводять до спалаху соціально-небезпечних хвороб.